Це привітання без перекладу зрозуміють воїни-«афганці», котрі виконували інтернаціональний обов'язок за сотні кілометрів від рідного дому. Вони не лише так віта­ють тих, хто пізнав ціну чоловічої дружби, ділився останнім шматком хліба, не шкодував життя, аби врятувати друга, а й подумки звертаються до хлопців, котрі навіки залиши­лися юними, бо їхні душі понесли на небеса кулі та снаряди душманів.

Можливо, висловили б побажання жити Анатолію Бодуну нинішні ветерани афганської війни, але, на жаль, печівець уже не почує голосу друзів: у 1983 році підступна куля обірвала юнацьке життя.

- Він пішов на війну, виконуючи наказ Вітчизни, не набагато старшим від вас, - сказав дітлахам на уро­чистій лінійці з нагоди відкриття меморіальної дош­ки в Хорошеозерській школі заступник голови ра­йонної спілки ветеранів Афганістану Микола Шур­ша. - І ваше завдання - свято берегти пам'ять про свого земляка.

Проникливі слова про воїнів-інтернаціоналістів сказали заступник голови райради Володимир Оста­пенко та воїн-«афганець» Володимир Лазоренко.

Коли з-під білого простирадла відкрилася марму­рова дошка, на якій зображений молодий солдат-афганець, то здалося, що він промовив наказ нам: «Бе­режіть мир, цінуйте життя...»

Варто додати, що фінансовий тягар із виготовлен­ня пам'ятних дощок воїнам-«афганцям» узяв на себе на­родний депутат України від Партії регіонів Едуард Анато­лійович Прутнік.

Андрій ДОНЧЕНКО.